Чи дощ іде, чи паде сніг Наш люд завжди спішить А голос дзвонів кличе всіх До храму .... хоч на мить Душа людська така глуха На музику дзвіниць Можливо серце й плаче вже Але душа мовчить Задуматись давно б пора Все земське - суєта І все, що світ дарує нам Безглузда марнота Вже зупинитись варто би Заходить сонце вже Але шукаєм далі Ми... Мабуть самих себе... ...А дзвони дзвонять в храмі ще Запрошують людей... Ще може хтось почує їх І все ж таки зайде...?
